Розділ 10. СКЛАД I ТРАНСПОРТ В ЛОГІСТИЦІ

При прийнятті рішень стосовно вибору між власним складом та складом загального користування виходять з наступних міркувань.

Перевага на користь власного складу віддається при стабільно великому обсязі складованої продукції та за умови високої оборотності. На власних складах краще підтримуються умови зберігання та контролю за продукцією, підвищується якість наданих клієнтові послуг і гнучкість постачань.

Склади загального користування доцільно використовувати при низьких обсягах товарообігу або при збереженні товару сезонного попиту. У закупівельній і розподільній логістиці (у тих випадках, коли на перше місце виходять вимоги частого постачання дрібними партіями при суворій гарантії її виконання) багато підприємств прагнуть скористатися послугами складів загального користування, які максимально наближені до споживачів.

Вибір між складом загального користування й власним є одним з аспектів розв'язання завдання "зробити чи купити", отже вимагає аналізу беззбитковості. Визначення критичного розміру складу при обґрунтуванні доцільності вибору власного складу базується на розрахунку та порівнянні витрат на зберігання на власному та орендованому складі (рис. 10.6).

Головні переваги складів

Рис. 10.6. Графік визначення "критичного розміру складу

Вибір типу розміщення складської мережі

На практиці використовуються два варіанти формування і розміщення складської мережі — централізована і децентралізована.

Централізована система складування містить у собі один великий центральний склад, де накопичується основна частина запасів і філіальні склади (у їхньому числі і склади загального користування), що розташовуються в регіонах збуту. У централізованій товаропровідній мережі розподільчий центр направляє товари, виготовлені підприємством-виробником, у різні регіони країни (оптовим чи дрібнооптовим посередникам або безпосередньо в роздрібну торгову мережу). Перевага цього варіанта полягає в тому, що можна знизити запаси зберігання на складі готової продукції підприємства-виробника, відправляючи відразу всю виготовлену продукцію в розподільні центри. Недоліки цього варіанта — великі транспортні витрати на доставку товарів численним споживачам — замовникам товарів. У цілому це вигідно за умови незначної кількості споживачів та значних партіях поставок. Витрати на оформлення замовлень у централізованій розподільчій системі можуть бути більшими і знижуватися при збільшенні числа розподільчих центрів, оскільки за умови розташуванні складів у різних регіонах і наближення їх до клієнтів зв'язки зі споживачами можуть бути більш оперативними і дешевими.

У децентралізованої системі основна частина запасів концентрується в мережі складів, розосереджених у різних регіонах у безпосередній близькості від споживача. Така схема розміщення складів найбільш доцільна в системі розподілу, де основним клієнтом виступає роздрібна мережа, що здійснює замовлення дрібними партіями, але з більш частою періодичністю постачання. При цій системі і загальні матеріальні запаси і вартість декількох розподільчих центрів будуть більшими, ніж у попередньому варіанті. Однак вартість доставки товарів споживачам буде меншою через те, що розподільчі центри знаходяться на території товарних ринків, поблизу споживачів. Крім цього, локальним розподільчим центрам легше вивчати свої регіональні ринки, і вони можуть гнучко реагувати на ситуацію на цих ринках. Разом з тим у невеликих регіональних складах важко домогтися такої ж низької собівартості переробки вантажів, як у великому автоматизованому розподільному центрі, що можна спостерігати у централізованій системі організації товаропровідної мережі. Децентралізована дистрибуція стає вигідною у разі малих партій поставок, оскільки зростання складських витрат достатньою мірою компенсується зниженням транспортних витрат. У рамках цього рішення важливим є горизонтальна структура рівня складування, тобто кількість, потужність та локалізація складів на кожному рівні утримання запасів.

Визначення місця розміщення складу

Метод повного перебору

Задача вибору оптимального місця розташування вирішується повним перебором і оцінюванням всіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів і виконується на ЕОМ методами математичного програмування. Однак на практиці в умовах розгалужених транспортних мереж метод може виявитися непридатним, тому що число можливих варіантів у міру збільшення масштабів мережі, а з ними і трудомісткість вирішення, зростають за експонентою.

Евристичний метод. Ці методи ефективні для вирішення великих практичних задач, вони дають гарні, близькі до оптимального результати за невисокої складності розрахунків, однак не забезпечують отримання оптимального рішення. В основі цих методів лежать людський досвід та інтуїція. Власне кажучи, метод заснований на правилі Парето, тобто на попередній відмові від великої кількості очевидно неприйнятних варіантів. Таким чином, проблема скорочується до керованих розмірів з погляду кількості альтернатив, які необхідно оцінити. Для цих варіантів ЕОМ виконує розрахунки.

Метод центру ваги вантажопотоків використовують для вибору такого місця розташування єдиного об'єкту, щоб мінімізувати сумарні витрати на перевезення від (до) решти існуючих об'єктів. Для цього використовується метод накладення системи координат на карту потенційних місць розташування складів. Система координат дає можливість оцінити вартість доставки від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача, а обирають варіант, який визначається як центр ваги

Центр ваги може бути визначений за формулою:

де ^4 — центр ваги;

Rni — відстань від початку вісі координат до точки, що позначає

місце розташування постачальника, км;

Rki — відстань від початку координат до точки, що позначає місце