Наприклад, "Якщо дане космічне тіло планета, то воно має природний супутник". Наведене висловлювання, як і будь-яке інше імплікативне висловлювання, містить певний сумнів, який кодується наведеною таблицею істинності.
А. Тарський у книжці "Вступ до логіки та методології дедуктивних наук" наводить один з фізичних законів ("Кожен метал є платичним"), який записує у вигляді імплікації: "Якщо х є метал, то х є пластичним". Ця імплікація є формою конкретних застосувань загального закону. Коли ми впевнені в істинності загального закону, то змушені визнати істинність усіх його часткових застосувань. Мається на увазі, що коли на місце х ми поставимо назву будь-якого матеріалу (наприклад, мідь, глина, камінь тощо), то завжди матимемо істинне конкретне імплікативне висловлювання. Можна легко переконатися, що:
• а) всі висловлювання, отримані в результаті такої підстановки, відповідатимуть умовам істинності імплікації. Ми не матимемо ситуації, коли при істинності антецедента хибним буде консеквент;
• б) у кожній з імплікацій як конкретизації загального закону існує тісний зв'язок між антецедентом і консеквентом, що відображається у формальному співпаданні їх суб'єктів;
• в) приймаючи антецедент кожної з цих імплікацій (наприклад, "мідь - метал") за істинний, можемо вивести з нього істинний консеквент ("мідь - пластична"). Підставою для цього є загальний закон, що всі метали - пластичні.
Однак, як зазначає А.Тарський, з погляду природної мови деякі з імплікативних висловлювань будуть штучними і сумнівними.
Коли ми замість х підставим назву конкретного матеріалу, відносно якого ми не знаємо, чи є він металом і чи пластичний він, імплікативний зв'язок відповідатиме своєму призначенню. Якщо ми замінимо х "міддю", антецедент і консеквент будуть безсумнівно істинні. Тому тут доречніше замість імплікації вжити вираз: "Оскільки мідь - метал, то мідь - пластична". Підставивши замість х "глину", отримаємо імплікацію з хибним антецедентом і істинним консеквентом, яку доцільніше замінити виразом: "Хоча глина і не метал, вона - пластична". А дібравши для х назву такого матеріалу, коли утворена імплікація матиме хибним і антецедент, і консеквент, ми збережемо імплікацію, але при цьому необхідно змінити граматичну форму дієслів. Так, підставивши замість х "камінь", матимемо: "Як би камінь був металом, то він був би пластичним".
Враховуючи прагнення мови науки до суворого визначення термінів, логіка задає чітке визначення імплікації. Імплікація вважається осмисленою навіть тоді, коли між антецедентом і консеквентом немає ніякого зв'язку. Істинність чи хибність імплікації залежить виключно від істинності або хибності антецедента і консеквента.
Такий підхід дає можливість, по-перше, встановити логічний смисл виразу "якщо, то" і, по-друге, звільнити цей вираз від психологічних факторів. З цього погляду осмисленими будуть такі висловлювання:
Якщо Варшава - столиця Польщі, то Дніпро впадає в Чорне море. Якщо Варшава - столиця Франції, то Дніпро впадає в Чорне море. Якщо Варшава - столиця Польщі, то Дніпро впадає в Каспійське море. Якщо Варшава - столиця Франції, то Дніпро впадає в Каспійське море.
У природній мові ці висловлювання не мають смислу. Логіка ж визнає їх осмисленими, оскільки вони чітко фіксують логічне значення фрази "якщо, то", яке полягає в тому, що тільки третє висловлювання хибне, а решта - істинні. Імплікацію з таким визначенням називають матеріальною, тобто імплікацією, в якій між антецедентом і консеквентом немає змістовного зв'язку. Вперше концепцію матеріальної імплікації висунув давньогрецький філософ Філон (ІУст. до н.е.).
Крім матеріальної імплікації, існує і формальна.
Формальна імплікація - це вид імплікації, який фіксує змістовний зв'язок між антецедентом і консеквентом.
Назву "формальна" ця імплікація отримала завдяки тому, що антецедент і консеквент мають суб'єкти, які збігаються за формою. Прикладом може бути закон фізики, наведений А.Тарським "Для будь-якого х, якщо х є метал, то х є пластичний".
Б.Рассел запропонував застосовувати формальну імплікацію для позначення законів природи.
Отже, ми переконалися, що імплікація без смислового зв'язку між антецедентом і консеквентом звучить парадоксально. Незвичний вираз "Якщо пальми ростуть на полюсі, то крокодили літають" визнається істинною згідно з таблицею істинності для імплікації. Ця незвичність (ще раз підкреслимо) зумовлена тим, що в природній мові, користуючись імплікацією ми намагаємося передати певний смисловий зв'язок між антецедентом і консеквентом, а в логіці фіксується той факт, що імплікація хибна тільки при істинності антецедента і хибності консеквента.
Користуючись засобами природної мови, за допомогою сполучника "якщо, то" ми відображаємо різні смислові зв'язки між антецедентом і консеквентом. Ці зв'язки можуть бути таких видів:
• а) причинний (наприклад, "Якщо через провідник пропустити електричний струм, то він збільшиться"). У цьому висловлюванні відображено те, що певна дія (пропуск електричного струму через провідник) є причиною збільшення провідника. При цьому перше повинно передувати другому;
• б) зв'язок, який вказує, що знання про один факт є логічною підставою для ствердження знання про другий факт, (наприклад, "Якщо ртуть у термометрі піднялася, то в кімнаті стало тепліше"). Тут ми маємо справу вже не з причинним зв'язком, оскільки підйом ртуті у термометрі не спричиняє потепління в кімнаті;
• в) зв'язок, який висуває один факт як умову для виникнення або існування іншого факту (наприклад, "Якщо я успішно складу сесію, то я поїду в закордонну мандрівку"). У цьому висловлюванні антецедент є обов'язковою умовою появи факту, що фіксує консеквент;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логіка» автора Конверський А.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначення логічних термінів.“ на сторінці 6. Приємного читання.
