Усю множину доведень поділяють на прямі та непрямі. Підставою такого поділу є спосіб доведення.
П р я м и м називається доведення, в якому теза безпосередньо випливає із аргументів.
Пряме доведення застосовують тоді, коли наявна достатня кількість аргументів.
Наприклад, для доведення судження "Підручник з історії є джерелом інформації" застосовуємо пряме доведення.
"Підручник з історії є джерелом інформації" - теза;
Судження 1. "Будь-яка книга є джерелом інформації" - аргумент
Судження 2. "Підручник з історії належить до множини книг"-аргумент.
Якщо ми визнаємо істинність 1 та 2 аргументів, то з необхідністю вимушені визнати істинність висунутої тези.
У наведеному прикладі для здійснення прямого доведення застосовується в ролі демонстрації модус "Barbara" першої фігури простого категоричного силогізму.
Аналогічно можна застосувати пряме доведення для встановлення істинності такої тези: "Шахрайство є суспільно небезпечним діянням".
"Шахрайство є суспільно небезпечним діянням" - теза;
Судження 1. "Будь-який злочин є суспільно небезпечним діянням" - аргумент;
Судження 2. "Шахрайство є злочином" - аргумент
Таким чином, істинність 1 та 2 аргументів, безапеляційно гарантують істинність тези.
У тих випадках коли аргументів недостатня кількість, застосовують непряме доведення.
Не п р я м и м доведенням називається такий вид доведення у якому істинність тези випливає із хибності антитези.
А н т и т е з о ю називають положення, яке суперечить тезі.
Розрізняють два види непрямого доведення:
- апагогічні та -розділові.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логіка» автора Конверський А.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види доведення“ на сторінці 1. Приємного читання.
