Цьому визначенню виключення відповідає таблиця істинності:
До багатозначних сполучників природної мови, крім сполучника "або", належить і сполучник "якщо, то", який фіксує той факт, що одне явище спричиняє інше. З'єднавши цим сполучником два прості висловлювання, отримаємо складне умовне висловлювання.
Граматичному сполучнику "якщо, то" відповідає логічний термін "імплікація". Слово "імплікація" походить від латинського implicite - тісно пов'язую.
Аналогами імплікації у природній мові є слова "якщо А, то В", "А тоді, коли В", "у випадку А, має місце В", "В, якщо А", "для В достатньо А", "для А необхідно В".
Однією з особливостей імплікації як логічного терміна, на відміну від уже розглянутих, є те, що прості висловлювання, поєднані імплікацією, не можна переставляти місцями, бо це змінить логічне значення складного висловлювання. Кожне з простих висловлювань, які входять до імплікативного висловлювання має спеціальну назву, відповідно до функцій, які воно виконує у складному висловлюванні.
Висловлювання, якому надіслане слово "якщо" і яке стоїть перед словом "то", називають антецедентом від латинського antecedens - попередній.
Висловлювання, яке стоїть після слова "то", називають консеквентом (з латинської consequens - наступний).
У літературі антецедент прийнято називати умовою, причиною, підставою, основою, а консеквент - наслідком, висновком.
Для імплікації характерна та обставина, що стверджуючи імплікацію, ми стверджуємо, що ні в якому разі не може трапитися так, щоб антецедент був істинним, а консеквент - хибним. Виходить, що імплікація істинна у трьох випадках:
• антецедент істинний і консеквент істинний;
• антецедент хибний, а косеквент істинний;
• антецедент хибний і консеквент хибний.
І лише коли антецедент істинний, а консеквент - хибний, імплікація - хибна.
Це відображено в таблиці істинності для імплікації:
Звідси випливає, що приймаючи імплікацію за істинну і визначаючи істинним її антецедент, ми повинні визнати істинним і її консеквент, а приймаючи імплікацію за істинну і відкидаючи в то й же час її консеквент як хибний, ми повинні відкинути і її антецедент.
Для імплікації, як і для диз'юнкції, характерна багатозначність, що полягає у розбіжності між вживанням її у логіці і в побуті. Аналог імплікації у природній мові - сполучник "якщо, то" з'єднує два простих висловлювання у складне у тих випадках, коли між ними існує певний зв'язок за формою і змістом. Під цим зв'язком розуміється той факт, що консеквент обов'язково випливає з антецедента. Іншими словами, визнаючи антецедент за істинний, ми змушені визнати істинним і консеквент.
З чисто інтуїтивної точки зору можна сказати, що ми звертаємося до імплікації у наших міркуваннях тільки тоді, коли не впевнені, істинні її антецедент і консеквент чи ні. В усіх інших випадках вживання імплікації втрачає смисл.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логіка» автора Конверський А.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначення логічних термінів.“ на сторінці 5. Приємного читання.
