Розділ «Могила незнаного бійця»

Де ж ти, що за Нових Людей

Упав під кулями, повстанче?

Обізвіться до мене, крізь людський ґлей,

Крізь м’ясо самиче і самче!

Обізвіться в червоній імлі життя

Ви, прегарні блискавки смерті,

Невже ви — мертві,

Питаю я?

Одповідають голоси:

— Ні, це — мертва, людино, твоя

Безнадійна, вбога надія, —

Ми — саме життя, земля, буття,

Не тліємо — вієм,

Ми — істота днів, ми — Дія!

Ми в надлюдській напрузі,

У кривавій тузі

Перейшли Поріг,

Але вічно над вами, тобою

Сурмить наш ріг.

Ріг сурмить: