— Багача просити, що глухому пісню співати.
— Вмерлого не розбудиш, багача не допросишся, його не проси, а сам бери, що візьмеш, те й твоє.
На Чуйкевича поглядали з-під ока. Якийсь сміливий весельчак на череві підповз до нього.
— Мабуть, гарне пиво, — почав.
— Нічого собі, — відповів Чуйкевич.
— Спрібував би, так грошей чортма. Чуйкевич казав і йому дати мірку. Цей випив і, витираючи вуса, похвалив:
— Є ще гарні пани на світі!
— Лучаються, — відповіли йому, — та мало.
Веди мене, поводир, Де дівчата роблять пир, Отам мене поцілують, Пампушками нагодують! Тю! -
співав сліпець, але його мало хто слухав. Хто хропів, хто кулакувався з сусідом, деякі в кості грали. Зірвався один.
— Пускайте мене, не витримаю довше, Бога нема, чорта нема; є тільки чоловік-звір, ходімте! Насилу посадили його на місце.
— Розжалобився, як вовк над поросям, — казали. — Куди підеш, ну, куди ти, недотепо, підеш? Сиди між добрими людьми, де не проженуть.
— Це такий, — пояснював Чуйкевичеві весельчак, що йому жінку й дітей перегнали кудись, не знати де. Багато тепер нещасливого народу.
— Л ще більше дурного, — завважив Чуйкевич. Той глянув на нього з-під ока:
— Ваша милість не тутешні, мабуть.
— По чім гадаєш?
— Тутешні нашого брата за чоловіка не мають, — а присуваючися ближче, додав: — Чоловікові з очей видно, що в нього на душі. Якби ваша милість у погоню за такими, як отеє ми, пускалися, то не сиділи би під липою, а засілися б десь поза углом. Наш брат свого ворога, як пес нюхом, здалеку чує.
Чуйкевич заспокоїв його, казав, що в його дійсно друге діло, і питався, що це за люди і чиї.
— Свої та Божі. Невмоготу довше страдати; тікаємо.
— Куди?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не вбивай» автора Лепкий Богдан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАРОСЛИМИ ШЛЯХАМИ“ на сторінці 4. Приємного читання.