Розділ «Вільгельм Телль»

Лети ж, причиннице гіркого болю,

А нині — скарб мій, дорогий клейнод!

Ось ціль тобі, що досі недоступна

Й глуха була до просьб і до благань, —

Не встоять їй перед тобою... Й ти,

Надійний лук мій, що бував так часто

Товаришем мені в веселих іграх,

Не зрадь мене і в цю жахливу мить!

Будь вірною й на цей раз, тятиво,

Стрілу мою ти часто окриляла, —

Улучмо в ціль єдиною стрілою,

Нема в сагайдаку стріли другої.

Через сцену проходять подорожні.

Посиджу тут, на лаві кам’яній,

Що мандрівцям дає спочин короткий...

Далеко їх вітчизна... Всі кудись,

Чужі і незнайомі, поспішають

І не спитають, що на серці в тебе...

Йде заклопотаний купець, прочанин

З саквами легкими, чернець побожний,