Розділ «Лірика»

А другого скине сторч у грязь, —

Ти щасливий! В келії спокійній

Ти чужий цій марній суєті,

Цій трагікомедії постійній,

Цій непевній лотереї у житті...

Цього пекла, де товчуться люди,

Цього неба, де кишать чорти,

Цього світу — ярмарку облуди —

Не побачиш більше ти!

Прощавай же, друже любий-милий,

Нашими вколисаний слізьми,

Спи спокійно в затишку могили —

Десь колись побачимося ми.

Спи, поки над сонним кладовищем

Гримне голос судної труби,

Поки, духом зрушені найвищим,

Вікові розверзнуться гроби;

В бурях світового потрясіння

Зімкнеться природи круговерть,

І настане мертвим воскресіння,