Розділ «Частина третя. Экстремалды жайлылық»

— I see, — кивнув він примирливо і посміхнувся у відповідь. — Well, maybe I’ll be the lucky one, who is capable to play with it. So, mister Mohyla, — Девід змінив інтонацію і перейшов до іншої теми. — Would you like to have some coffee together one of these days?

— With pleasure, — кивнув Федір. — Tomorrow I have some spare time in the afternoon. I will phone you.

— Nice idea. Tomorrow morning we have an appointment with professor Gurov at the exhibition, but after this I’m free, — сказав Мошковіц. — So, have a nice evening, guys. See you by your miraculous mindmachine, mister Chizh.

— Хев э найс тайм хир. Энджой!

— До чего же жалкий, ничтожный человечек, — дивлячись у слід Мошковіцу, зронила Яна і знуджено сьорбнула з келиха.

— Ну что, чувак? Мы победили! — майже кричав Федорові на вухо Віктор. — Мы короли этого мира! Нужно зажечь эту ночь!

Повз них пройшла дивна парочка, в якій Федір упізнав Славу Жуковського з якоюсь істеричного вигляду тіткою.

— Смотри — Слава! — гукнув Віктор, і Слава підвів супутницю до них.

— Привіт, хлопці, як справи? Anna, please, meet my friends — Viktor and Fedir. They are like the big bosses of everything you see here. And this is Yana, she is business genius, she has laboratory, where they explore roborts or something like this.

— Such nice young men, — протягнула з грудним баско́м пані і збила кістлявою рукою груду рудого волосся на голові.

— Хлопці, це місіс Рінґер-Стокк зі Швеції, вона займається питаннями старіння.

— Anna, — з підкресленою простотою кинула Анна і простягнула Федорові руку, всипану коштовними перстенями. — I work on the problem of aging. People should not die so early, if there are still such handsomе men in the world... — вона посміхнулася чарівною усмішкою людожерки. — I see big genetic potential here in Ukraine, and I have started to explore it already, — вона з ситим сміхом притисла Славу до себе.

— Биг плеже, — не задумуючись, лише намагаючись зберегти серйозний вираз обличчя, сказав Віктор. — Мы пожалуй, пойдем. Хочу найти Бориса Олеговича, пожать ему руку. Мне нужно что-то устроить сегодня! Вы пойдете на концерт? Черт, Рианна поет на нашем открытии — это же что-то невероятное!

— Не знаю, — відповів Федір. — Мені ще редагувати промову Карманова.

— Ну хорошо, братан, давай, увидимся еще! — став махати рукою Віктор, якого Яна відтягувала все далі від нашої компанії. — Бай-бай, Анна! Найс ту мит ю! Хев фан!

— Bye-bye, handsome! Such a wonderful man. A real Russian barbarian! I would like to know him better. Would you be so kind to organize our meeting, sweetheart? I have some business porposals for him. Oh, Sweetheart, are you jealous? — Анна розвернула Славу до себе обличям, наче шматяну ляльку. — Don’t be jealous, honey! It’s just a part of my work! Come on, — вона знову притисла Славу до грудей. — Would you like some ortolans, kitty? Mommy will bring you fresh meat, — місіс Рінґер-Стокк хижо всміхнулася, вкладаючи у слова «fresh meat» весь голод валькірії, і потріпала Славу за щоку. — My bunny, you’re so nice, I feel I can eat you right here, immediately. Don’t go anyway, sweetheart, Mommy will come back in a minute.

Багатозначно скинувши бровами, пані Рінґер-Стокк залишила їх зі Славою наодинці.

— То, значить, «bunny»? — запитав він у Слави, стримуючи посмішку. — Тебе не було на відкритті?

— Чувак, не питай, — Слава намагався не дивитися на нього. — Я виконував важливу місію. Можна сказати, був на спецзавданні. Чувак, це було найогидніше, що мені доводилось робити у житті, — врешті, зізнався він безпорадно. — Якщо кар’єрна драбина складається з таких щаблів, то ну її в баню, таку кар’єру. Краще втекти на Ґоа.

Федір поплескав його по плечу.