Розділ «ЗА СВЯТИМ ЄФРЕМОМ СІРІНИМ»

Аж ось отут, на святі в Русалимі, їх стріла тая дівчина в’юнка.

Гурток жінок тягався за Ісусом —

Вона пристала до того гуртка.

З закоханими, п’яними очима,

Вона тремтіла, як Ісус ішов.

А в серці бідолашного Іуди Прокинулась минулая любов.

— Естеро, полюби мене! — шепнув він,

Як опинився з нею тільки вдвох.

— Тебе любити?! Та хіба ж це можна,

Коли тут єсть Ісус!.. Ісус — мій бог!

Близь моря — хто погляне на калюжу?!

Ісус — він море, а калюжа — ти,

Я рада вмерти за Ісусів погляд:

Він — сонце, що сіяє з висоти!..

Ударила Іуду в серце заздрість — Зненавидів суперника свого:

— Він — сонце, море й бог, а я — калюжа!.. Естеро! Мало бачила його!

Коли б ти знала, що за вдача в нього!

Це ж бабська вдача!.. Я — так чоловік!..

Він — бог і сонце?! Глянула б учора —

Була б того не вимовила ввік.