Розділ «Частина V»

– Ми знайшли зернятко. Нічого особливого. Тому я тільки сьогодні, вже дізнавшись про можливу особу злочинця, попросив провести лабораторний аналіз насінинки. І знаєш, що з’ясувалося?

– Не маю уявлення.

– Це цілісне зерно фенхеля.

– І що?

– Я переговорив із шеф-кухарем «Театрального кафе». Ти мав рацію, заявляючи, що більше ніде в Норвегії не готують хліб із цілісними фенхелевими зернами. Якнайкраще підходить…

– …до оселедця, – закінчив Віллі. – Який, як ти знаєш, я там замовляю. Ну і що?

– Раніше ти заявляв, що в ту середу, коли пропала Лісбет, ти, як завжди, поснідав оселедцем у «Театральному кафе». Уранці, десь між дев’ятою та десятою. Дивно, як насіннячко встигло потрапити з твого шлунка під ніготь Лісбет.

Він зробив паузу, аби переконатися, що Віллі засвоїв цю порцію міркувань.

– Ти сказав, що з квартири Лісбет вийшла близько п’ятої, тобто приблизно через вісім годин після твого сніданку. Припустимо, перед самим її виходом ви займалися сексом. Але хоч як би ефективно працював твій кишківник, він не встиг би за вісім годин доставити фенхелеве зернятко в пряму кишку. Це фізіологічно неможливо.

Віллі слухав із розкритим ротом. Харрі помітив, як сіпнулося його обличчя при слові «неможливо».

– Це зернятко могло там виявитися не раніше дев’ятої вечора. Отже, палець Лісбет побував у тобі ввечері, вночі або наступного дня вже після того, як було заявлено про зникнення. Розумієш, про що я, Віллі?

Той дивився на Харрі. Вірніше, в його напрямі, оскільки погляд був спрямований набагато далі.

– Це ми називаємо речовим доказом, – сказав Харрі.

– Розумію, – кивнув Віллі. – Конкретний і неспростовний факт?

– Саме так.

– Судді й присяжним таке, напевно, подобається? Навіть краще, ніж визнання, еге ж, Харрі?

Поліцейський кивнув.

– Фарс, Харрі. Я замислював це як фарс, де актори з’являються і виходять через двері. Я потурбувався про те, щоб сусіди бачили, що ми сидимо на терасі, перш ніж завести Лісбет у спальню. Там я дістав пістолет із ящика з інструментами, і вона, широко розкривши очі, – так-так, зовсім як у фарсі! – подивилася на ствол із глушником.

Віллі вийняв руку з-під ковдри. Харрі побачив у ній пістолет. Із чорною шишкою, нагвинченою на дуло. Пістолет був спрямований у його бік.

– Сядь, Харрі.