Розділ «Частина V»

– У мене навіть виникло таке відчуття, ніби ти хочеш, аби нас знайшли, а все інше  – видимість, – зітхнув Свен. – Тобто ми з біса добре ховаємося, а він – ти в цьому впевнений – ухитриться і знайде нас.

– Цікава версія, – пробурмотів Харрі.

– Експерт із «Норске Мьоллер» підтвердив твою здогадку, – сказала Беата, жестом виставляючи Бйорна Гольма з кабінету.

З шуму на задньому фоні вона зрозуміла, що Харрі говорить з телефону-автомата.

– Спасибі за допомогу, – відповів він. – Якраз те, що мені було треба.

– Справді?

– Сподіваюся.

– Харрі, я щойно дзвонила Олауг Сівертсен. Їй дуже зле.

– Гм…

– Не лише через сина. Вона боїться за свою квартирантку, яка від’їжджала на вихідні за місто й досі не повернулася. Я не знаю, що їй сказати.

– Що скоро все закінчиться.

– Обіцяєш?

Сміх Харрі прозвучав сухо, як кулеметна черга.

– Це якраз я тобі можу обіцяти, – сказав він.

Клацнув сигнал внутрішнього зв’язку.

– До вас відвідувач, – прогугнявив голос чергового.

На годиннику минула четверта, а значить, на чергуванні мала бути жінка зі служби охорони. Беата помітила, що хто б не був на посту, всі вони з часом починають говорити в ніс.

Вона натиснула кнопку на старенькому селекторі:

– Нехай трохи почекають, я зайнята.

– Так, але…