Розділ «Частина перша»

Хлопчик похитав головою.

– Чому? – сказав Харрі.

– Мені шкода вовка, – відповів той пошепки.

За п’ять хвилин з’явився Беккер і повідомив, що нічого не зникло: ані дорожні валізи, ані одежа, за винятком тієї, що була на ній, плюс, звісно, пальто, чоботи та шарф.

– Гм, – Харрі почухав неголене підборіддя і покосився на Еббу Бендиксен. – Давайте пройдемо з вами до кухні, Беккере.

Беккер йшов попереду, і Харрі встиг жестом покликати Катрину, щоб слідувала за ними. Опинившись у кухні, професор попростував до кавоварки і взявся засипати каву й наливати воду. Катрина спинилася біля дверей, а Харрі підійшов до вікна і визирнув надвір. Голова в сніговика зовсім провалилася в плечі.

– О котрій ви вчора виїхали з дому і яким рейсом летіли до Бергена? – запитав Харрі.

– Я виїхав десь о пів на десяту, – відповів Беккер без зволікання. – Рейс був об одинадцятій нуль п’ять.

– Ви телефонували Бірті після того, як вийшли з дому?

– Ні.

– Як ви думаєте, що сталося?

– Гадки не маю, інспекторе. Дійсно жодної гадки не маю.

– Гм. – Харрі знову поглянув у вікно. За весь час, що вони тут, мимо не проїхало жодної машини. Навдивовижу тихе місце. Причому обійшлася ця тиша у цьому районі міста не менше ніж у два мільйони крон. – Які у вас були стосунки з дружиною? – Він прислухався до сопіння Філіпа Беккера й додав: – Я зобов’язаний вас запитати про це, бо в історіях із подружжям втікачі зустрічаються часто-густо.

Філіп Беккер кашлянув:

– Можу вас запевнити, інспекторе, у нас із дружиною були чудові стосунки.

– А може таке бути, що у неї є знайомства, про які ви не знаєте?

– Це виключено.

– «Виключено», – досить сильно сказано, Беккере. Позашлюбні зв’язки – звичайна річ.

Філіп Беккер слабко посміхнувся:

– Я не такий наївний, інспекторе. Бірта – приваблива жінка, та ще й набагато молодша. До того ж родом із родини досить вільного поводження, треба зазначити. Але вона не така. І у мене досить повне уявлення про те, що, так би мовити, зберігається у її шухлядах.