Розділ «IV. Образ»

На що ж так рано, метелику сніжку,

На що ж так рано з-за хмар.

Блакитний жар — останні волошки літа. Далі:

Ой та й погасли ті жарини,

Змерзли волошки в межі.

Білий метелик лине і лине,

Білий метелик сніжин.

Ця строфа непомітно для «логічного» розуму вносить ще одне найтонше порівняння — замерзання з угасанням квітки.

Я чи блакить за ґратами,

Я чи блакить?

Знаю, що став твоїм братом,

Де ж до сестри стежки?

Де душа таким ніжним, але конкретно життьовим способом порівнюється з блакиттю (сестра!); але значення цього образу ще глибше і його незрівняна цінність полягає власне в тому, що блакить не тільки душа в'язня, а ще й воля, з якою гармонує поривання до волі душі. Найглибший поетичний образ якраз є той, що має не одне пояснення, а може бути без краю поглиблений все далі і далі в його внутрішній сенс, де б'ють срібні струмки справжньої поезії (порівн. Потебня «Мысль и язык».)

Коли Чумак малює революцію, образи його хоч чудової сили, не так оригінальні, трохи алегоричні:

Молот і плуг. Єднанням

Братніх заліз

Викуєм зорю останню

Соціалізм!

В. Чумак

Це від того, що вся попередня поезія давала дуже мало матеріялу до цього, отже, Чумакові доводилось орати цілину вже готовими плугами, в ділянці ж лірики він підвівся до найвищої височіні поетичної думки, ідучи своїми власними шляхами. В тільки що наведеному віршеві.