Хто є хто. На дивані президента Кучми

потрібний політичний притулок на Заході. США позбавлені можливості

експлуатувати тему майора і його записів, а Росія, у свою чергу,

користуватися плодами незграбного тиску американців на Кучму.

Вбивство Гонгадзе розкривається по свіжих слідах. Ймовірно,

з'ясовується, що президент не був прямим замовником вбивства журналіста,

а лише постраждав через свої погрози і лайки. Тріумфує Конституція і

закони України. Кучма або іде у відставку, не побоюючись необґрунтованого

переслідування, або повертається до виконання своїх обов'язків менш

уразливим до зовнішнього тиску.

Швидше за все, через деякий час призначаються позачергові

президентські вибори. У Кучми немає іншого вибору, окрім як подбати про

стабільність у державі і, заодно, про своє майбутнє. Місію консолідації

суспільства, в умовах протиборства олігархів і опозиції, цілком міг виконати

чистий, у всьому обізнаний генерал СБУ Володимир Радченко. Тим більше

що поруч був свіжий приклад Росії, де, під впливом міфу про всесильну

руку КДБ, зійшла зірка Володимира Путіна. Радченко цілком міг стати

Путіним для українського виборця. А касетний скандал - тим, чим для Росії

була друга чеченська війна.

В результаті бурхливої політичної кризи, яка потрясла Україну в кінці

2000р., Радченко цілком міг стати і прем'єром і президентом України. Його