Хто є хто. На дивані президента Кучми

грамоту "За визначний особистий внесок у справу зміцнення державної

безпеки України". Нагородження стало для мене несподіванкою. Здавалося,

керівництво служби прийняло таке рішення експромтом, бажаючи піднести

мені приємний сюрприз.

Почесну грамоту мені вручали Радченко та Шатковський. Для цього

ми втрьох зібралися в кабінеті шефа СБУ. Він особисто накрив стіл. Промов

і тостів не було - просто випили, закусили і розійшлися. Всі чудово

розуміли, чому і навіщо я отримав цю нагороду.

З тих пір, приїжджаючи до Києва, я не втрачав можливості зайти до

своїх друзів на Володимирську. Керівники СБУ незмінно тепло приймали

мене у своїх службових кабінетах. У Радченка під випивку завжди була

відмінна закуска - оливки, ікра, балик. Шатковський тільки наливав -

їстівного він на роботі не тримав. Тому, щоразу після бесіди з ним я

просився на прийом до голови спецслужби:

- Мені потрібно на хвилинку до Володимира Івановича!

Це був вірний шанс добре закусити.

Правда, іноді шеф СБУ бував нахабним і поводився, як опер, який

намагається взяти співрозмовника на переляк. Одного разу, зустрічаючи

мене, Радченко з ходу заявив: - Ну що, Володя, з Юлею спиш?

Я, не замислюючись, парирував: