Хто є хто. На дивані президента Кучми

Начальник служби протоколу представив мене Кучмі і провів нас до

виходу. На вулиці ми почали розмовляти, прогулюючись перед готелем.

Охорона залишила нас з президентом наодинці. За нами з цікавістю

спостерігала вся українська делегація. Всі здивувалися, що Кучма замість

того, щоб сісти в машину, завів розмову з невідомим чоловіком, і вирішили,

що я дуже важлива персона. Тому особистий фотограф президента вирішив

відобразити нас для історії і зробив кілька знімків на свій і мій фотоапарати.

Мені здалося, що Кучма був налаштований на довгу розмову - йому

явно хотілося познайомитися зі мною ближче. Однак, розуміючи, що нас

чекає вся делегація, я сам запропонував перенести нашу бесіду: - Леоніде

Даниловичу, ми з вами тут не зможемо нормально поспілкуватися. Ви

поспішаєте, тим більше, і мені, і вам зараз нездужається. Давайте, я приїду в

Україну і там ми зустрінемося ще раз.

Кучма швидко погодився: - Добре, домовилися. Тільки не завтра.

Завтра я не можу з вами зустрітися - лечу до Одеси. Давайте післязавтра.

Так відбулося моє знайомство з президентом. Я зрозумів, що Кучмі

стало цікаво, і він готовий поспілкуватися зі мною безпосередньо. Напевно

президент вже наводив довідки і знав про мою роль в касетному скандалі.

Зустрівшись з Кучмою і домовившись з ним про подальший контакт, я

опинився в непростій ситуації. Дізнавшись про це, Мороз і Мельниченко