Хто є хто. На дивані президента Кучми

Кучма перебував у відмінній формі; його промова була емоційною,

рясніла барвистими виразами і метафорами. Він звинувачував європейських

політиків і бізнесменів у тому, що вони навмисно і безпідставно ігнорують

Україну. Стверджував, що ніяких перешкод для приходу в країну західних

інвестицій не існує. Поведінку українського президента можна було назвати

зухвалою - він явно виділявся на тлі інших ораторів і чимось нагадував мені

Микиту Хрущова в ООН. Здавалося, Кучма ось-ось зніме свою туфлю і

постукає нею по трибуні.

Увечері я вечеряв разом з росіянами. Коментарі наших "стратегічних

партнерів" були самі доброзичливі - вони визнавали, що український

президент зробив у Зальцбурзі незабутнє враження. - Ну ваш Кучма дає! -

Захоплювалися росіяни, - ми ніколи не думали, що він такий сміливий, що

так відверто може врізати по Заходу!

Обговорюючи події на форумі і вічну тему російсько-українських

відносин, ми просиділи до четвертої години ранку. Наступного дня

відбулося моє особисте знайомство з Кучмою.

Ідея зустрітися з президентом виникла спонтанно - перед поїздкою в

Зальцбург я цього не планував. Остаточне рішення познайомитися з Кучмою

я прийняв, засинаючи після застілля з росіянами. З ранку я ретельно

поголився, вдягнув свіжу сорочку і попрямував до готелю, де проживала