Хто є хто. На дивані президента Кучми

українська делегація. Там я знайшов начальника служби протоколу

президента Георгія Чернявського і попросив його передати "татові", що хочу

випити з ним чашку кави. Додав, що готовий зайти в номер до президента

негайно.

Голова у мене тоді боліла страшно. Ніч у бесідах з росіянами не

пройшла безслідно. Я давно відвик вживати горілку в таких кількостях, як

це прийнято в Росії. Перед тим, як вийти з готелю я випив чотири таблетки

аспірину. Незважаючи на це, я ледве дихав і відчував, що майже вмираю.

Чернявський через п'ять хвилин спустився вниз і сказав, що вже пізно

приймати мене в номері, але президент обов'язково поговорить зі мною

перед від'їздом в аеропорт. В цей час вся українська делегація зібралася в

холі готелю, попиваючи, хто чай, хто каву, хто коньяк. Обговорювалися

останні новини з Києва. Як з'ясувалося, вночі Медведчук зумів розібратися з

наметовим містечком і звільнив під'їзд до Банкової. Жертв не було. Всі

чекали Кучму і знали, що "тато" ось-ось вийде з номера. З його появою всі

були готові сісти в машини і погнати в аеропорт. Незабаром біля ліфта

вишикувалася охорона, і я зрозумів, що зараз появиться президент. По

зовнішньому виду Кучми було видно, що він відчуває себе огидно: обличчя

президента України було повністю опухлим. Напевно, він теж пив всю ніч,

вирішив я.