Хто є хто. На дивані президента Кучми

питну воду. Я намагався переконати їх, що це неправда. Щоб

продемонструвати це на особистому прикладі я взяв із собою в поїздку

Тетянку і Ганнусю. Іванка залишилася в Штарнбергу.

Про те, що я збираюся в Україну, знав Болданюк. Перед від'їздом він

подзвонив і пообіцяв зустрітися зі мною по дорозі. Мій друг попередив, що

відбудеться важлива розмова.

З Мюнхена ми виїхали на автобусі, разом з дітьми. По дорозі

планувалася зупинка на нічліг в околицях польського містечка Дембіца. Там

розташована спортивно-тренувальна база збірної команди Польщі з футболу.

Один з моїх партнерів по бізнесу був її співвласником і погодився прийняти

нашу групу. Умови були прекрасними: діти розмістилися в номерах, поїли,

викупалися в басейні і пішли спати. Пізно ввечері з Острави приїхав

Болданюк. Ми зустрілися з ним в кафе, а потім довго гуляли по лісі.

Мій друг заявив:

- Я знаю, Володимире, що ми обидва в цій історії робили помилки.

Але початковою помилкою було те, що ми довірилися Морозу, який просто

використав нас усіх і забув. Мене, тебе і Миколу з сім'єю. Особисто для мене

це вже не має значення - я забезпечена людина і моє майбутнє не залежить

від України. Однак я розумію твою ситуацію - ти став заручником цієї

історії, і твоя доля залежить від подальших дій Миколи. Тому я хочу тобі