Хто є хто. На дивані президента Кучми

Отже, Євген Кирилович Марчук попереджав про касетний скандал,

але до його думки не прислухалися. А наодинці він не зумів йому

запобігти...

Висловлюючись про касетний скандал в пресі, секретар РНБОУ

постійно підкреслював: неможливо уявити, щоб Мельниченко діяв сам. Я

часто замислювався над підставою для таких слів. Марчук, очевидно, мав на

увазі, що Микола був членом групи, що займається прослуховуванням

президента, і діяв в чиїхось інтересах. Тоді в чиїх?

Можливо, розмірковував я, прослуховування кабінету президента

організував не Марчук, а зовсім інші люди? А Мельниченко теж прийшов до

нього з власної ініціативи, так само, як і до Мороза? Може, Марчук лише

користувався інформацією від Миколи і не довіряв йому до кінця,

підозрюючи, що майора хтось підіслав? Зрештою, думав я, все можливе -

адже і сам я познайомився з Марчуком за особистою ініціативою. Він мене

до себе не кликав.

Дивна прихильність Мельниченка до Марчука пояснювалася просто.

Секретар РНБОУ припускав, що майор міг перейнятися до нього повагою,

прослуховуючи свої записи. Кучма дійсно ніколи не любив Марчука. Він

постійно лаяв його заочно в своєму кабінеті, називаючи найбільш

корумпованим посадовцем в Україні.