Хто є хто. На дивані президента Кучми

У радянські часи, якщо було зафіксовано, що якийсь громадянин

висловлював погрозу на адресу Брежнєва, це моментально перевірялося. І

негайно з'ясовувалися дві обставини - в якій ситуації він це сказав (чи то

напідпитку, чи то посварившись з якимось начальником, чи то це психічно

нездоровий чоловік), тобто наскільки це було усвідомлено. А друге - чи

зафіксовані хоч найменші ознаки приготування. Якщо перша обставина

оперативно "просвічувала", що людину "довели", але він ніколи і не думав

про це, і приготувань не було, то з таким громадянином проводили бесіду, і

на цьому все закінчувалося..."

В Україні такою оперативною перевіркою вже не займалися. Хоча про

факт зафіксованих загроз ставало відомо дуже багатьом компетентним

органам. Ще на початку 1998р. екс-глава СБУ підозрював, що "накопичення"

подібної інформації може призвести до політичних скандалів.

"У політиків є спокуса використати правоохоронні структури, щоб

добути певну негативну інформацію для її подальшого використання в

політичній боротьбі. Зазначу, що подібні устремління були характерні і в

інших країнах, наприклад, той же Уотергейт".

("Київські відомості". 11 лютого 1998р.)