Хто є хто. На дивані президента Кучми

Він повідомив, що служба має інформацію про можливий замах на

Мельниченка. Ця небезпека нібито виходить від криміналітету. Верховський

запропонував мені терміново зустрітися з ним в Будапешті - у нього не було

шенгенської візи. Сказав, що разом з ним прилетить генерал СБУ. Я відповів,

що подумаю над його пропозицією.

Верховський повівся у Львові по-джентельменськи, відпустивши мене

з Ганнусею в Штарнберг. І я був дуже вдячний йому. Цей вчинок, в першу

чергу, вплинув на моє подальше ставлення до СБУ. Хоча, швидше за все,

відповідне рішення приймав не сам Верховський, а хтось у Києві. Тим не

менше, я вирішив прийняти його пропозицію.

Зваживши всі за і проти, я прийшов до висновку, що поступаю

правильно. Зрештою, розсудив я, події навколо Мельниченка є справою

особливої важливості і знаходяться в сфері прямої компетенції СБУ. Деркачу

я не довіряв, але сподівався, що в службі є професіонали, які керуються

державними інтересами. Мені було цікаво ознайомитися з їх позицією. Крім

того, я вірив, що СБУ напевно знає, хто вбив Гонгадзе.

Домовившись з Верховським, я відразу ж поставив до відома про

майбутню зустріч соціалістів. Для цього я зв'язався з Шибком.

У СПУ традиційно були тісні зв'язки з колегами-соціалістами в

Угорщині. Напередодні скандалу Мороз зі своїм помічником двічі відвідував