Хто є хто. На дивані президента Кучми

Будапешт. Тому я попросив Шибка організувати мені там якесь надійне

прикриття. Я пам'ятав про попередження БНД і побоювався провокацій.

Угорщина в той час підтримувала безвізовий режим з Україною і Росією і

була відкрита для різних сумнівних елементів.

Шибко виконав моє прохання. У Будапешті мене зустріли двоє

колишніх співробітників угорських спецслужб. Під їх охороною я

відправився на домовлену зустріч.

Співробітники СБУ чекали мене в ресторані. Першим ділом

Верховський представив мені Степана - він виявився високопоставленим

генералом з Києва. Поступово зав'язалася бесіда. Незабаром,

переконавшись, що мені нічого не загрожує, угорці залишили нас наодинці.

Йдучи, вони сказали, що залишають мене в колі друзів.

І дійсно наше спілкування було досить теплим. З'ясувалося, що

зібралися земляки - всі були родом з Прикарпаття. Я - з Калуського району,

Степан - з Коломиї, а Верховський - з обласного центру. Випивши за

знайомство, ми приступили до ділових переговорів.

Як і очікувалося, Верховского і Степана, в першу чергу, цікавило

місцезнаходження Мельниченка. Вони запропонували встановити з ним

прямий контакт на випадок, якщо у СБУ з'явиться якась термінова

інформація. Переконували, що життя Мельниченка в небезпеці і це дуже