Тарас Шевченко

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий…

Увечері 10 травня (22-го — за новим стилем) 1861 року Шевченка поховали на Чернечій горі біля Канева. Відтоді ця гора стала Тарасовою. А через кілька десятиліть Іван Франко з повним на те правом скаже про поета таке: «Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури…

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко».

Науково-популярне видання

УШКАЛОВ Леонід Володимирович

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Головний редактор О. В. Красовицький Відповідальна за випуск А. С. Юхно Художній редактор Л. П. Вировець Технічний редактор Г. С. Таран Комп'ютерна верстка: О. М. Правдюк Коректор Я Є. Панченко

Підписано до друку 08.06.15. Формат 60x90 ‘/|6. Умов. друк. арк. 4,00. Облік. — вид. арк. 5,18. Тираж 2000 прим. Замовлення № 5-145.

ТОВ «Видавництво Фоліо»

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК N» 3194 від 22.05.2008 р.