Вершники на Інгулі

навчалися безкоштовно”. Метою Федоровського “було поставити училище і

його майстерні на таку висоту, до котрої ще жодне подібного роду училище

того часу не досягало. Передбачалось розширити майстерні, випускати з них

цілком підготовлених майстрів із всіляких ремесел і навіть з деяких

виробництв; із нього мали виходити шовківники і бджолярі, городники і

садівники і т. п.”.

М. Федоровський мешкав напроти училища (знаходилося неподалік

кавалерійського навчального закладу) і проводив у ньому весь свій вільний

63

час. Чимало зусиль він доклав, щоб розбудити в дітях національну

самосвідомість і любов до України. Тут вивчалася українська мова, що було

неможливим в інших навчальних закладах. Одного разу інспектор народних

училищ у класній шафі виявив близько сотні українських книг, за що

Федоровський потрапив до списку неблагонадійних. Дбав він про рідну

пісню в училищних стінах, ініціювавши тут гурток любителів співу. Микола

Федорович розповідав, що його учасники, викладачі, повертаючись з Одеси,

Києва, мали привезти й вивчити з учнями хоча б одну гарну українську

пісню, яку б вся школа виконувала до або після занять. Любительський хор,

організований учителем співів О. Богдановим, виступав у селах. Деякий час

учителювала в закладі майбутня відома артистка і співачка Марія Тобілевич,