Вершники на Інгулі

60

приміщення юнкерського училища і просила, з метою уникнення подібного в

майбутньому, очистити від піску, покращити і випрямити рівчак, паралельний

будинкам училища і військового зібрання, підняти кам’яну огорожу

(влаштовану 1877 р.) рівчака при виході його на театральний майдан і довести

її з одного боку до рогу військового зібрання, а з іншого – до земляного валу,

який обмежував водостік. Через 2 тижні злива знову завдала збитків училищу,

після чого управа повідомила, що розпочалося очищення рівчака від піску, в

той же час турбота про його огорожу лежала на інженерній дистанції. За

станом на весну 1898 р. зустрічаємо опис прилеглої до училища частини

Театрального провулку. Вздовж нього частково проходив водостічний рівчак,

що приводило до розмивів на театральному майдані, наносів піску,

унеможливлювало проїзд і затрудняло прохід провулком.

1876 р. поруч училища міг з’явитися один із головних символів

дорадянського Єлисаветграда. Кіровоградець В. Босько цитує у документах

міської влади за той рік клопотання начальника ЄКЮУ: дві гармати, які

“стоять без мети при в’їзді до міської лікарні”, доцільно поставити біля

головного входу в училище. Але управа відповіла, що вони “знаходяться не

при в’їзді до міськ. лікарні, а в фортеці, і передані були міському

самоуправлінню … та є історичним надбанням міста”.