Вершники на Інгулі

Л. Пастернака 1915 р. “Олдрідж і Шевченко”). Пішки добирався із Бобринця

на спектакль, щоб побачити актора, Іван Тобілевич, “вперше в своєму житті

спізнавши солодкість отрути” сценою. Він уже вдосвіта був у Єлисаветграді,

щоб дістати дешевий квиток, а потім, чекаючи вистави, цілий день сидів на

бульварі. Очевидно, цей бульвар був саме Кавалерійським (Ковалівським,

Палацовим). А. Олдрідж міг грати в манежі училища або в благородному

зібранні, з іншого боку бульвару.

Ми ж зупинимося на постаті іншого доброго знайомого Кобзаря, який

служив викладачем училища.

43

ЛИСТ ДО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

(МИКОЛА НОВИЦЬКИЙ)

“Із Тарасом Григоровичем ... я ... був уже добре знайомий. Заходив він

до мене, заходив і я до нього, на його тісну-тісну квартирку в Академії

мистецтв, зустрічались ми і в товаристві… І про що б, і з ким би у нас не

йшла мова, щоразу врешті-решт Тарас Григорович зводив, бувало, розмову

на майбутню мою поїздку на Україну, а при прощанні, міцно тиснучи мені

руку, говорив: “Голубчику, постарайся ж, поклопочися за цих нещасних!”

(Новицький М. До біографії Т.Г. Шевченка // Спогади про Тараса

Шевченка. К., 1982 р.)