Вершники на Інгулі

сина Леонтія (за іменем діда по батькові). Нам вдалося виявити запис про

останнього в “метричній книзі, виданій від благочинного церков перших 4-х

Округів Новоросійського Військового поселення міста Єлисаветграда до

корпусного Успенського Собору”. Народилося немовля 4 жовтня, а 12

листопада його охрестив настоятель собору благочинний протоієрей, владика

Ф. Бершацький, котрий, як правило, не проводив подібних заходів, з

дияконом Левитським (у майбутньому – вірогідно, сват українського

композитора П. Ніщинського) та дячком А. Тутевичем. Зауважимо, що, на

відміну від цитованих “Відомостей”, місцем служби батька Леонтія у

церковній книзі вказаний 1-й резервний кавкорпус. Хрещеними батьками

хлопця стали старший брат його батька, флігель-ад’ютант полковник

М. Дубельт та сестра матері, фрейліна імператорського двору М. Пушкіна.

Це має свідчити, що місто на Інгулі, палац відвідала, зупинилась тут

погостювати у сестри, побавити племінників, донька поета Марія

Олександрівна. Отже, в літопису кіровоградської Пушкініани відкриваємо ще

одне ім’я.

“Скільки разів приходжу до довгої громади червоного палацу з білими

високими вікнами, відкритого сонцю і овіяного вітрами історії… із змішаним

почуттям тривоги, захоплення і якоїсь терпкої гіркоти. Тут повзали і бігали

36