Вершники на Інгулі

роботи через міст на Інгулі, який вийшов з берегів у центрі міста.

Масштабними були всесоюзні навчання підрозділів ГРУ “Сигнал – 80”, коли

інгульські спецпризначенці були розкидані по всьому СРСР і ними звідси

керували через потужні пересувні станції зв’язку. На випадок війни загони до

80-и осіб мали закидатися до ворожого тилу для організації руху опору.

Влітку частина перебиралася на свою сільську базу. А за Лелеківкою було

своє підсобне тваринне господарство.

Давали концерти свої духовий оркестр та вокально-інструментальний

ансамбль “Голубі берети” (виходець з нього С. Яровий служив у Афганістані,

сьогодні – учасник ансамблю з такою назвою в Москві, який приїжджає і до

Кіровограда). Солдати й неодружені офіцери ходили на танці в парк

ім. Леніна,

який

неофіційно

називали

“парк

десантників”.

Військовослужбовці бригади згодом ставали генералами, командирами

292

частин в СРСР, потім – Україні і Росії, спортсменами-парашутистами