Вершники на Інгулі

наводив приклади голоду в Бобринецькому р-ні. Після випуску розпочав

службу комвзводу 14 кавполку 3-ї кавдивізії в Бердичеві, куди було

направлено і ряд інших його однокурсників. За критику продовольчої

політики 1933 р. в одиночну камеру спецкорпусу ДПУ помістили Г. Косякова.

Лише за третім разом до кавшколи вступив А. Назаренко зі ст.

П’ятихаток на Криворіжжі. 1930 р. було розкуркулено його дядька. Тоді ж

курсант вступив у партію. Через 2 роки розпочав службу комвзводу в

кавполку 1 кавдивізії у Проскурові, а 1933 р. за звинуваченням у створенні

контрреворганізації засланий до концтаборів без оголошення вироку. 1978 р.

він звернеться до прокуратури Таджицької РСР з клопотанням про

реабілітацію. Колишній репресований згадував, що з другого року навчання

він став “провідним курсу, наказом командування школи був призначений

помічником курсового командира (начальником школи тоді був Нікітін).

Одночасно навчався в заочній Одеській партшколі”. Більшість кращих

випускників-однокурсників поступили до танкової академії. Заарештували

депеушники Назаренка в кабінеті командира полку Манагарова, теж

257

випускника Зінов’євської кавшколи, не пояснивши причини, відібравши

зброю і зірвавши офіцерські знаки. Його допитували по 16 годин, годували

“ржавой воблой, мерзлым картофелем 2 раза в день”. Про 3-річний термін