Вершники на Інгулі

травень 1918 р. З нього дізнаємося, що він походив із “малоросійських

козаків Полтавської губернії. Уродженець Сувалкської” 1867 р., закінчив

гімназію, Тверське КЮУ за І розрядом та 2 класи Миколаївської академії

Генштабу за ІІ розрядом. До ЄКУ прибув 1900 р., маючи 14-річний

військовий стаж. Викладав військові адміністрацію, топографію, географію,

керував тактичними заняттями, став помічником інспектора класів.

Нагороджений, у т. ч. в 1915 – 17 рр., орденами св. Станіслава 3–2 ступенів,

св. Анни 3–2 ступенів, св. Рівноапостольного князя Володимира 4 (з мечами і

бантом) і 3 ступенів. 1916 р. відряджається до Петрограда для переробки

програми прискореного курсу кавалерійських училищ. Був в. о. начальника

училища 4–20 липня, 8, 22–25 листопада 1917, 13 березня 1918 рр.

Останнього числа значиться головою ліквідаційної комісії училища. У

Єлисаветграді його дружина, донька статського радника Джіотті, Ніна

народила кавалеристу в 1905 – 1912 рр. чотирьох дітей. Восени 2010 р.

Т. Карпенко повідомила, що знайшла у мами в Києві і радянський послужний

список діда, де, зокрема, йдеться про переслідування його білими за те, що

лишився в училищі викладати тактику. Тут згадується не заслання, а робота в

Казахстані.

Україна, Казахстан, Франція, Англія: широкою є географія

255