Вершники на Інгулі

1991 р. ініціатор реабілітації батька С. Карпенко помер. Його донька

Тетяна Сергіївна повідомила автору цієї книги на початку 2010 р., що

запам’ятала спогади батька про роботу і заслання діда, чий послужний

список і фотографія дбайливо зберігається в неї. За спогадами парижанки

тітки Ніни (доньки О. Карпенка) енкаведисти допитували й дружину

Олександра Савовича Ніну Іллівну, погрожували жінці, тримаючи пістолета

біля її голови, наслідком чого залишилося до кінця життя нервове

потрясіння. Французькі нащадки одного з керівників кавучилища зберегли

деякі матеріали про цей заклад. Вони радо приймали родичів з України.

254

Колишня киянка Т. Карпенко з чоловіком та донькою Р. і А. Секкомбе

приїздила з Англії до Кіровограда у серпні 2010 р. (вперше тут побувала з

батьками на початку 1960-х рр.). Спекотного вечора ми пройшлися вулицями

рідного міста її батька, підійшли до стін колишніх кавалерійського (п. Тетяна

пригадала розповідь батька про молодого коника Лірика, який був тут у

нього в дитинстві) та реального училищ, Ковалівської церкви, пам’ятника

засновникам сільгоспмашинобудівного підприємства англійцям Ельворті.

Другого дня Карпенко-Секкомбе вирушили на відпочинок до

українського Чорного моря, залишивши автору цієї книги копії фамільних

фотографій та послужного списку полковника (з 1910 р.) О. Карпенка на