Вершники на Інгулі

64-річного засудженого О. Карпенка відправили на 5 років до

Казахстану. Невдовзі, наслідуючи приклад дружин декабристів, туди

переїхала його вірна супутниця Ніна Іллівна із донькою та наймолодшим

сином Сергієм. Після смерті Олександра Савовича 1933 р. в Алма-Аті вдова

перебереться до Києва, де розповість синові Георгію, котрий там служив, про

арешти керівного складу 5-ї кавшколи, в т. ч. начальника Сосєдова. Після

війни Ніна Карпенко з донькою поселилась у Парижі. Їх сини і брати у складі

радянської армії брали участь в боротьбі проти фашизму.

1969 р. киянин С. Карпенко подав прокурору УРСР заяву на

посмертну реабілітацію батька. Додаткове розслідування в справі

репресованого здійснило УКДБ по Кіровоградській області. В його процесі

киянин, підполковник у відставці Г. Карпенко (ми направляли листа на його

адресу 60-х, але сьогодні такого будинку вже немає) повідомив, що водночас

із його батьком були заарештовані колишній викладач гімназії та 5-ї

кавшколи С. Пифієв, який “вважався хорошим учителем і як особистість у

місті був добре відомим”, та К. П’ятницький, командир ескадрону школи.

Про батька слідчим розповів і полковник у відставці, кавалер 15 урядових

нагород, у т. ч. орденів Леніна, Суворова, Червоного прапора (чотирьох)

тбілісець М. Карпенко.

253