Вершники на Інгулі

керівництві місцевою “контрреволюційною організацією” у т. зв. справі

“Весна”. На побаченні у в’язниці Карпенко говорив дружині, що подібною

діяльністю не займався. Але йому інкримінували ще й “керівництво

шкідницькою діяльністю на промислових підприємствах та установах,

прийнятті безпосередньої участі в розробці плану збройного повстання з

метою захоплення влади” (!) в Зінов’євську. За твердженням ДПУшників,

місто було розбите на 7 бойових дільниць, де з початком війни з боку Польщі

й Румунії мали бути створені офіцерські дружини.

Справа “Весна” мала всесоюзний масштаб, охопивши велике число

старої військової інтелігенції. Я. Тинченко пише, що в Зінов’євську на поч.

1930-х рр. ОДПУ заарештувало майже стільки ж офіцерів, як і в Одесі.

Велику кількість кадрових військових у заштатному містечку він, зокрема,

пояснює мешканням тут відомих кавалерійських генералів та офіцерів –

викладачів колишнього ЄКУ, УКШ (з їх складу та з Новочеркаських курсів),

випускників ЄКЮУ–ЄКУ. О.С. Карпенка на допитах змусили “зізнатися”, що

251

до організації входили всі викладачі кінної школи. Були заарештовані

колишні офіцери (майже всі), військовослужбовці місцевих частин. Членів

“організації” звинувачували у підготовці збройного повстання на випадок

агресії Польщі й Румунії. Майже всі підслідні мусили визнати вину. Серед