Вершники на Інгулі

роду військ. (У листі до автора цієї книги наприкінці 2009 р. відомий

краєзнавець написав про сльози розпачу після того, як дізнався, що його не

зараховано до кавучилища.) Новопражанин став курсантом Тульського

збройно-технічного училища.

Так закінчилася історія підготовки кавалеристів у місті на Інгулі, яке

239

найдовше виконувало цю функцію з усіх міст царської Росії і Радянського

Союзу, і протягом тривалого часу було таким єдиним в Україні.

ПЕРШИЙ ГОЛОВА “ПРОСВІТИ”

(ВАСИЛЬ НІКІТІН)

“1920 р. прийшла Рад. Влада, і я одразу ж став викладачем у

Кавалерійській і соц. економічній школах. Давав українські уроки і

суспільствознавство”.

(Із слідчої справи Зінов’євського ДПУ на В.О. Нікітіна. 1929 р.)

Це – не спогад, а саме фрагмент протоколу допиту одного з перших

викладачів червоної кавалерійської школи В. Нікітіна. Його ім’я, забуте в

радянську добу, свого часу було добре відомим городянам.

Маючи блискучу університетську освіту, нагромаджений досвід

суддівської роботи, перебуваючи в розквіті життєвих сил (35 років), Нікітін,

прибувши 1903 р. до Єлисаветграда, не обмежився роботою в окружному