Вершники на Інгулі

репресований. Більше рідні його не бачили.

1929 р. започаткувалося соціалістичне змагання військових частин зі

своїми шефами – трудовими колективами. З-поміж перших трьох угод в

УРСР була й укладена між Українською кавшколою та заводом “Червона

зірка”. У цей час у військових закладах серед курсантів – вихідців із села

виявлялося невдоволення колективізацією. 1928 р. за “антирадянську

агітацію у зв’язку із хлібозаготівлями” в УКШ заарештували 9 осіб. Серед

зафіксованих особливим відділом Українського військового округу

висловлювань антирадянського характеру на поч. 1930-х рр. були й слова

зінов’євського курсанта: “Я тут служу в Червоній армії, а там дома женуть до

колгоспу й грабують селян”.

Краєзнавець І. Петренко виявив у держархіві області протокол

загальних зборів команди “дивізіону, що при Укр. кін. школі ім. тов.

Буденного” від 25.01.1930 р. (голова Ахлюстина, секретар Бевз). Для 18

комуністів 15 комсомольців і 68 позапартійних Козаченко зробив доповідь

“Про знищення куркуля як класу”, в обговоренні взяли участь 10 присутніх.

Після офіційної підтримки зібранням задекларованого курсу влади і партії

було розглянуто питання про колективізацію. За два роки ці процеси

приведуть до голодомору. Наприкінці 1920-х – у 1930-х рр. в УКШ пройшли

масові арешти викладачів. У зв’язку з цим серед курсантів розпочалися