Вершники на Інгулі

військових поселень було відокремлено від адміністративної та господарчої

частин, і звідтоді “особым” начальником над Новоросійськими військовими

поселеннями до їх ліквідації на поч. 1860-х рр. був генерал-лейтенант

Пістелькорс. То ж фон Гольфрейх, який після Остен-Сакена став корпусним

командиром, поселенською частиною вже не керував. Про генерала від

кавалерії добре відгукується мемуарист К. Скальковський. Невдовзі того

замінив генерал від кавалерії барон І. Оффенберг (при котрому були створені

військові округи). Дослужившись до цього звання і маючи дружину-росіянку,

він так і не оволодів повною мірою офіційною мовою імперії Романових.

Одного разу при знайомстві з місцевими військовими сказане йому мусив

пояснювати потім рідною німецькою начальник перших чотирьох округів

Новоросійського військового поселення генерал Шмідт. Командир

використовував своє службове становище, турбуючись про дозвіл на

будівництво в місті церкви рідної йому лютеранської віри. Найбільші

21

пожертви на збудовану 1854 р. (в Держархіві Кіровоградської області

зберігається 8 метричних книг фонду кірхи Св. Марії за 1858 – 1921 рр.)

кірху зробили генерали Фітінгоф та Кноринг. Генерал був пристрасним

мисливцем. За словами А. Фета, справедливо чи ні, І. Офенберг

користувався репутацією “надменного человека”, був знаменитим своєю