Вершники на Інгулі

національно-визвольних змагань на чужину. На рідній землі очільникам

державотворення ставало тісно.

ІЗ ГЕНЕРАЛЬСЬКОГО РОДУ

(ІВАН ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО)

“Я потішився красочно-бойовим виглядом [Окремої] Кінної дивізії під

досвідченим керуванням (І. Омеляновича-Павленка – С.Ш.) при присутності

природного хисту і любові до кінного діла, кінні полки цієї бойової одиниці за

останні три-чотири місяці зробили великий поступ – тут було вже не

дилетантство, а правдива, як відчувалось, трохи засувора військова школа:

певність в командуванні, віра в коня, сусідів, в свої бойові рухи, знання

ворога. З моїх розмов зі старшинами і козаками (переважна більшість яких

відбувала зі мною Зимовий похід в 1920 р. по ворожих запіллях), я виніс

найкраще враження…”.

(Омелянович-Павленко М. Спогади командарма (1917 – 1920). К. 2007.)

Іван з’явився на світ у далекому Баку 31.08.1881 р. у дворянській сім’ї

нащадка задунайських козаків, який переїхав на Кавказ із Київщини (за

іншими даними – вихідця з дворян Бесарабської губернії, уродженця

Тифліської губернії), дослужиться до генерал-лейтенанта, Володимира

Павленка та Олександри, представниці грузинського княжого роду Русієвих-

Корчебашевих. 1886 р. Павленки перебралися за новим місцем служби глави