Вершники на Інгулі

сім’ї з Тифлісу до Хабаровська, потім – до Омська. Дослідник Р. Коваль

пише, що дитинство Івана пройшло в Тифлісі, де народилися його сестра та

старший брат Михайло, їх дядько по матері, командуватиме військами

177

грузинської держави. У нью-йоркському виданні мемуарів колишнього

олександрійця П. Феденка йдеться, що М. Павленко народився в Петербурзі,

де після смерті батька мама вийшла заміж за барона Остен-Сакена. Там

проходило дитинство Івана. Він закінчив Омський кадетський корпус та

Єлисаветградське кавалерійське юнкерське училище. Водночас дослідник

Я. Тинченко називає лише Сибірський кадетський корпус, Костянтинівське

артилерійське училище (1901 р.) та Офіцерську кавалерійську школу (1911 р.).

Ці розходження свідчать про недостатню вивченість біографії українського

військовика.

26.08.1912 р. Іван (як і його брат Михайло) починає носити прізвище

Омелянович-Павленко. У Першій світовій війні в російській армії він

пройшов шлях до підполковника, за хоробрість нагороджений орденом

Св. Георгія ІV ст. та Георгіївською зброєю. З 10.09.1917 р. командує

українізованим 8-м гусарським Лубенським полком, перейменованим на 2-й

Лубенський кінно-козачий ім. Сагайдачного полк військ Центральної Ради.

Його рештки І. Омелянович-Павленко вивів з Румунського фронту до Києва.