Вершники на Інгулі

якому гетьман згодом дасть таку оцінку: “Гербель, голова Міністрів і міністр

землеробства, людина великого службового досвіду, колишній член

Державної Ради. Я розраховував на нього як на людину великої сили волі,

але він застарів, до політики моєї відносився співчутливо, дуже добре

дивився на земельне питання, але останнім часом підпав під вплив…, що

робило його дії якимись розпливчастими, половинчастими. До речі, я не

можу сказати, щоб він підтримував мою владу настільки, що я декілька разів

нагадав, що я голова уряду і прошу зі мною рахуватися. Пригадую, що якось

в одному папері, зверненому до німців, він цілковито пропустив згадку про

мене, в той час як справа була в моїй компетенції. Я йому на це вказав”. 15

листопада уряд С. Гербеля оголосив декларацію, у якій, зокрема, йшлося про

розбудову єдиної Росії на федеративних принципах із забезпеченням прав

України на власну державність і національну самобутність, про зміцнення

державного ладу в Україні.

Внутрінаціональне протистояння при зовнішніх впливах привело 14

грудня до відмови від влади П. Скоропадським та передачі Радою Міністрів

176

своїх повноважень Директорії, очолюваній В. Винниченком. С. Гербель на

деякий час потрапив до Лук’янівської в’язниці. Згодом, як і екс-лідер

Української держави, емігрував до Німеччини. Розпочинався виїзд еліти