Вершники на Інгулі

Олександрійського, Мар’янівка (штаб-ротмістр) Бобринецького, на 1860 р. –

Братівка (Михайло і Марфа) Херсонського повітів.) Обирався почесним

мировим суддею, земським гласним, членом повітової та губернської управ.

Можливо, йому родичкою доводилася вдова гвардійського поручика, багата

поміщиця краю О. Гербель, яка напр. ХІХ ст. мала 1846 дес. землі. На рубежі

ХІХ – ХХ ст. Сергій Миколайович працює головою херсонських повітової,

губернської земуправ, віце-губернатором і губернатором Харківщини,

начальником Головного управління у справах місцевого господарства

Міністерства внутрішніх справ. Із останньої посади призначається членом

Держради Росії, що стало свідченням рівня його високого авторитету.

Ілюстрацією значимості обов’язків Гербеля з початком Першої

світової війни є публікація в місцевій пресі про факт проїзду 1.9.1914 р. через

Єлисаветград “члена державної ради, уповноваженого головного управління

землевпорядкування та землеробства із закупівлі продовольства для потреб

армії через земства”. Через два роки, в серпні до Одеси виїхав голова

Єлисаветградської земуправи Ковальов для участі у скликаній гофмейстером

Гербелем нараді з питань постачання хліба для війська. У цей час головний

начальник Одеського ВО виніс обов’язкову постанову про заборону

здійснення

на