Вершники на Інгулі

М. Вербицького...”. На чолі з останнім близько 70 осіб, більша половина з

яких була глодосянами, не згодилися входити до Єлисаветського пішого

полку, “захопили приміщення для свого розташування в бувшому

кавалерійському училищі. В тій же школі захопили склади рушниць, набоїв,

кулеметів і гранат”. Це сприяло приходу до влади в місті антигетьманських

українських республіканських сил.

“19 листопада вночі місцеві петлюрівці роззброїли добровольчий

офіцерський загін та учнівську роту”, – йдеться в “Роках боротьби”, –

наступного дня петлюрівцями було оголошено на кавплацу запис

163

добровольців. Історик Тинченко пише, що переворот у ніч з 22 на 23

листопада здійснив створений з офіцерів та навколишніх добровольців-селян

курінь 16-го пішого кадрового Єлисаветградського полку. Влітку-восени

1918 р. куренем командував один з активних українських діячів Херсонщини

Михайло Вербицький, який за Директорії стане на чолі вказаного полку.

Військовий штаб нової місцевої влади очолили Мелешко, Вербицький та

Островський. Ці події відбувалися, коли в Києві ще зберігалася влада

Скоропадського.

7.12.1918 р. місцева газета “Наше життя” писала про повідомлення

керівника