Вершники на Інгулі

залізничному вокзалі. 7 вересня о 16 годині між юнкерами і уланами (які

охороняли станцію і вимагали звільнити її від зайвого натовпу) з одного

боку, та солдатами – з іншого, виник інцидент. На допомогу першим з

кавучилища прибули ще юнкери, других підтримали збройна місцева

дружина і майже тисячний цивільний натовп. У результаті перестрілки, за

повідомленням преси, загинули юнкер, солдат і троє невідомих. Група

юнкерів була обеззброєна і направлена до в’язниці, дорогою піддаючись

побоям. Один із юнкерів намагався застрелитися. Рух трамваю в районі

вокзалу припинився. Вулицями ходили патрулі. Після 10-ї вечора не було

134

видно перехожих. Через три дні, у неділю, відбулися похорони дев’яти, в т. ч.

семи військових, жертв кривавої сутички. Зранку до паркану лікарні св. Анни

(тепер – № 2) почали збиратися єлисаветградці. За повідомленням преси о 930

сюди прибули юнкери на чолі з начальником ЄКУ генералом В.Г. Лишиним

(саме його в пресі було названо керівником закладу) і більшістю офіцерів

училища, майже вся місцева дружина та інші підрозділи. Усі військові

частини були підпорядковані полковнику О.В. Гусєву, згадуваному вище як

викладачу кавучилища. О 10-й вирушила процесія з труною юнкера

Богдановича, з вінками від товаришів по ескадрону з написом “Хороброму

юнкеру, захиснику обов’язку і честі”, інших ескадронів училища, офіцерів та