Вершники на Інгулі

літака... Тоді я вирішив ударити “Альбатроса” колесами зверху. Не довго

думаючи, дав кермо вниз... Десь рвонуло, штовхнуло, в лікоть ударив шматок

від крила мого “Морана”. “Альбатрос” нахилився спочатку на один бік,

потім склав крила і полетів каменем донизу... Я вимкнув мотор – однієї

лопасті в моєму гвинті не було. Я почав планерувати, втративши

орієнтацію, і лише за розривами шрапнелей здогадався, де російський фронт.

Сідав парашутуючи, але на землі перевернувся. Виявляється, удар колісьми

був настільки сильним, що шасі було увігнуте під крила”.

136

(Дузь П. Д. Історія повітроплавання і авіації в Росії (липень 1914 р. –

жовтень 1917 р.). М., 1989 р.)

Всю гаму екстремальних відчуттів швидкісного руху на коні може

спробувати передати лише той, хто набув цього досвіду, – учасники змагань

чи військові кавалеристи. А от декому з останніх – випускникам

єлисаветградського закладу довелося переміщатися ще й… у небі.

Уродженець Херсонської губернії О. Казаков, маючи за плечима

освіту у Воронізькому кадетському корпусі, навчався в ЄКУ, коли літак на

Інгулі був небаченим явищем. 1908 р. юнак закінчив училище у званні

корнета і відправився служити до 12-го уланського Бєлгородського полку.

Через кілька років потрапляє до авіаційного відділу офіцерської