Вершники на Інгулі

наповнені і постійно охоронювані озброєними людьми, – нагадували

наполегливо про загрозу молодій революції. Про це ж говорив і один із

юнкерів у президії Ради. Цей юнкер співчував революції, приходив до Ради і

попереджував про небезпеку. Невдовзі начальство училища про це дізналося

і виключило декількох юнкерів … як елемент “неблагонадійний” , – згадував

через десять років більшовик Дичков, зауважуючи, що рада боялась вживати

заходів до ЄКУ. Він пише, що в цей час начальник школи був водночас і

начальником гарнізону, згадує, як генерал Савельєв пропонував чаю

делегації (від якого та відмовилася), котра запрошувала військових і юнкерів

132

до участі в першотравневій демонстрації. Але якщо перші взяли в ній участь

без наказу, то другі зі зброєю виконували функції нагляду за порядком,

зустрівши колону біля окрсуду і супроводивши її до фортеці. Училище про

всяк випадок, тоді було добре захищене кулеметами.

Але життя брало своє. Весна сьогодні, особливо в уболівальників,

асоціюється із футболом. І 1917-го грали в м’яч над Інгулом. Зокрема, в

неділю 14 травня на спортивному полі біля міського саду зійшлися в герці

юнкери проти міського футбольного гуртка. У процесі створення

різноманітних об’єднань громадян виникла спілка юнкерів-євреїв на чолі з

О. Грузенбергом. Для наведення порядку в місті в ніч на 1 червня козаки і