Вершники на Інгулі

спостерігати за ним учень К. Емануель. Наступного року представники

Єлисаветградського кавалерійського училища взяли участь у панахиді з

покладенням вінка до місця поховання у сімейному склепі в саду родового

помістя на Бобринецькій вул. генерала від кавалерії Г. Емануеля. Так було

вшановано героя Вітчизняної війни з нагоди її ювілею. (Кирило, який

доводився йому правнуком, невдовзі вступив до ЄКУ.) Другокурсники

здійснили поїздку на Бородінське поле. 26 жовтня того року начальник

училища, генерал-майор Петерс зустрічав на вокзалі генерала від артилерії

начальника Одеського ВО Нікітіна. Через кілька днів звідси училище

126

урочисто проводжало на балканський театр бойових дій 2-х болгар-юнкерів.

1913 р. ЄКУ очолював генерал-майор В. Петерс, інспектором класів

служив генерал-майор В. Лишин, його помічником – О. Карпенко,

викладачами – полковники Д. Авенір, О. Гусєв, О. Нілус, С. Кулешин, П. Ситін,

П. Чесноков (згодом – генерал-майор), О. Дорошкевич, С. Прохоров,

М. Любенський, М. Коломенський, штабс-капітан О. Яценко, штаб-ротмістр

Г. Туношенський. Німецьку мову викладали пастор В. Бек та Х. Масс. Того

року введено знак ЄКУ для носіння офіцерами, які служили на штатних

посадах училища, та випускниками закладу. Зображення на ньому

двоголового орла часів імператриці Єлисавети зайвий раз підкреслює факт