Вершники на Інгулі

надзвичайно бідним на визначні місця, серед небагатьох з яких “палац,

збудований у середині минулого століття, у зв’язку з частими приїздами до

Єлисаветграда Царських осіб, переданий останнім часом для потреб

кавалерійського училища із збереженням лише спеціальних покоїв”. А в

переліку казенних споруд поставлено на перше місце “приміщення

Кавалерійського юнкерського училища, до котрих відноситься і колишній

палац; загалом училище займає кілька колосальних кам’яних приміщень,

розташованих із трьох боків Кавалерійського плацу”.

Помітною подією для училища став приїзд 1911 р. військового

міністра, генерала від кавалерії В. Сухомлинова. 27 жовтня, після прийняття

рапортів зустрічаючих на чолі з начальником гарнізону генерал-майором

Петерсом на вокзалі, він заїхав на півгодини на кавалерійський плац, оглянув

манеж, корпус закладу, канцелярію, класи, казарми юнкерів. Перед обідом у

начальника кавучилища генерал з’їздив до стаєнь державного кінного заводу

за полотном залізниці неподалік вокзалу. Така увага міністра підкреслювала

значення якісної підготовки коней для військових вершників. Її можна було

продемонструвати, зокрема, на скачках, які регулярно проводилися на

іподромі. Так, 23 і 25 квітня 1910 р. у них взяли участь селяни повіту на

власних конях і юнкери на призи головного управління держкінзаводства.

125