Вершники на Інгулі

Кавалерійської вулиці, починаючи від підприємства Ельворті, звідки вода

несла пісок і бруд. Біля самого училища, де вулиця була забрукована,

необхідно було співвіднести її рівень з подвір’ям училища, звідки вода

стікала сюди через троє воріт. Існувала потреба провести роботи і вздовж

огорожі плацу з боку Палацової вул. від Кавалерійської до Бульварної вул.

Навесні 1913 р. затвердили кошторис на перекриття новим залізом даху

училищного приміщення № 13. На 12.08.1914 р. у Ковалівській церкві

запланували урочисте освячення мармурового престолу, за словами “Голосу

Півдня”, “спорудженого О.С. Трандафіловою на пам’ять про померлу

Г.М. Дмитрян” з літургією і урочистою всенощною.

У лютому 1915 р. начальник кавучилища просив міськуправу

повідомити, чи згодна вона передати і на яких умовах у постійне

користування його закладу ділянку землі позаду училища при схрещенні

Училищного і Театрального провулків обсягом 517,83 кв. саж., якщо вона

буде потрібною для розширення існуючих і будівництва нових приміщень.

Складений проект можливого перепланування території, який передбачав

земляні роботи і брукування (їх брало на себе училище) засвідчує, що на той

час військовий кавалерійський заклад обіймав меншу територію. До неї,

зокрема, не входила ділянка напроти нинішнього 7-поверхового корпусу

129