Вершники на Інгулі

в костьолі на траурній месі по польському письменнику Г. Сенкевичу.

На поч. ХХ ст. у кавалерійського училища з’явилася симпатична

сусідка – громадська жіноча гімназія. Перед цим у міській владі велися

кількарічні дискусії щодо незручності тамтешнього пустиря для будівництва

навчального закладу неподалік стаєнь ЄКЮУ. Але міський архітектор

О. Лишневський з однодумцями вказували на віддаленість головної частини

майбутньої споруди від юнкерського училища на 25 саж. та відгородженість

від нього Театральним провулком і проектованими парком та садом. Більшу

ж частину сусідніх приміщень із цього боку займали не стайні, а військове

128

зібрання, лазня, пральня і кухня. До того ж центральний корпус новобудови

розташовувався посеред подвір’я, зокрема, “намаганням віддалити класні

кімнати від неприємної близькості стаєнь юнкерського училища з одного

боку ... і казарм – з іншого”. Зрештою, саме при пересіченні пров.

Театрального з Петрівською вул. навесні 1904 р. постала двоповерхова

гімназія. 1916 р. дума виражатиме стурбованість стічними водами між ЄКУ і

гімназією, які скидалися із заводу Ельворті (тепер – “Червона зірка”). Тоді

для влаштування бруківки позад кавалерійських стаєнь по Театральному і

Училищному провулках провели земляні роботи. Ще в 1907/08 рр. училище

ставило питання перед міською владою про необхідність забрукування